Інформація про участь у Міжнародній науково-практичній конференції бібліотек вищих навчальних закладів

«Перспективи розвитку університетських бібліотек на шляху розбудови суспільства знань»

Львів, 21–23 травня 2013 р.

Кафедра бібліотекознавства і бібліографії

Інформація
про участь у XII Міжнародній науково-практичній конференції бібліотек
вищих навчальних закладів

Секція 3
Історія та тенденції розвитку бібліотеки
як інформаційно-освітньої структури



Керівник секції - Крохмальний Роман, Айвазян Олена
Секретар секції – Труш Володимир

Засідання – 23 травня, 9:00год.;
вул. Валова, 18, ауд. ім. Леся Курбаса

Крохмальний Роман, доцент, в. о. завідувача кафедри бібліотекознавства і бібліографії, проректор з науково-педагогічної роботи Львівського національного університету імені Івана Франка виголосив доповідь на тему: «Інтернет-технології, бібліотеки, навчальний процес: шляхи розвитку, виклики і проблеми». У процесі мультимедійної презентації Р.Крохмальний поділився своїми думками щодо стану впровадження інформаційних та комунікаційних технологій у сфері освіти і науки; порушив проблеми змін традиційних і появу нових бібліотечних функцій; особливості сучасної конкуренції традиційних методів та інформаційних технологій; спробував окреслити вектор розвитку освіти в умовах «оцифрування» сучасного інформаційного суспільства.

Частина доповіді стосувалася ролі бібліотеки сучасного університету, створення нової її моделі і збереження традиції як гаранта успішного поступу; особливу увагу доповідач звернув на роль сучасних інтернет-технологій в освітньому процесі, у функціонуванні сучасної книгозбірні та потреби її якісного інституційного розвитку. Р.Крохмальний звернув увагу учасників конференції на роль інновацій в сучасних бібліотеках, окреслив проблему навчання-праці-розваг у бібліотеці, зокрема щодо її мотиваційного аспекту. Особливе зацікавлення учасників конференції викликало питання роль інтернет-соцмереж у студентському середовищі, моделі Інтернету як соціального простору, як місця для комунікації, проведення часу; поведінка студентів при використанні соціальних мереж для навчання і, таким чином, альтернатива Інтернет-простору щодо бібліотечних функцій; проблема співвідношення використання традиційних і електронних текстів (за досвідом Бібліотеки Варшавського університету). Елементи прогностичного аналізу містили міркування доповідача щодо процесу комунікації «викладач-студент» з використанням інтернет-технологій, статистичної інформації.

У підсумку Р. Крохмальний розглянув питання співвіднесеності традиційного розвитку і гіперрозвитку цивілізації, віртуального простору і реального інформаційного поля, проблеми освітніх пошуків в «шухлядкових каталогах» і системи Google; ролі мультимедійних засобів у пошуці та опрацюванні інформації; перевагах та можливих недоліках нових видів наукової та освітньої комунікації.

Пинда Любов, доцент, директор Наукової бібліотеки Львівського національного аграрного університету виступила із доповіддю «Питання природничих наук та сільського господарства у німецькомовних виданнях кінця ХVІІІ–початку ХІХ ст.».

Айвазян Олена, директор Наукової бібліотеки Хмельницького національного університету, замість задекларованої теми: «З історії публічних бібліотек Подільської губернії наприкінці ХІХ–на початку ХХ ст.» запропонувала обговорення проблеми сучасного стану бібліотек вищих навчальних закладів, а саме: проблему ролі бібліотеки в навчальному процесі. Відбулася активна дискусія, у ході якої викристалізувалися певні конструктивні пропозиції, винесені потім на обговорення на заключному засіданні конференції.

Петрій Ігор, к.і.н., асистент кафедри бібліотекознавства і бібліографії, завідувач сектора бібліології науково-бібліографічного відділу Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка виголосив доповідь на тему: «Спогади про Першу світову війну у Східній Галичині: публікації до 1918 р.». Доповідач зазначив, що публікації воєнного часу відзначалися тим, що мали не лише інформативну, а й пропагандистську функцію, тому мали на меті вплинути на громадську думку. До 1918 р. кілька польськомовних спогадів вийшли окремими виданнями, українські автори публікувалися активніше, ніж польські, але головно у періодичних виданнях. Абсолютна більшість цих спогадів стосувалася періоду російської окупації і концентрувалася на негараздах та негативі, який її супроводжував. Іноді в опубліковані матеріали втручалася цензура, яка вилучала фрагменти тексту, що могли скомпрометувати чинну австро-угорську владу або ж порушити режим секретності.

Тогочасні воєнні спогади стосувалися насамперед національних добровольчих формувань у складі австро-угорської армії – польських Легіонів та Легіону УСС. Це було пов’язане з тим, що для української та польської громадської думки факт існування таких національних формувань був дуже важливим, і ця тема була для неї актуальною, а також із тим, що чимало легіоністів мали хорошу освіту і навики творчої роботи, тому для них не складало труднощів написати замітку для публікації.

Лаврентій Роман, в. о. завідувача відділу культурно-просвітницької роботи Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка запропонував доповідь на тему: «Наукова бібліотека ЛНУ імені Івана Франка у ЗМІ: контент-аналіз Інтернет-публікацій 2009–2013 рр.».

Чирук Євангеліна, асистент кафедри бібліотекознавства і бібліографії, виступила із доповіддю: "Жанрово-тематичний діапазон книжкового зібрання Михайла Павлика". Доповідач акцентувала на новизні дослідження, адже інформація про склад приватної бібліотеки М. Павлика, яку він заповів Національному музеєві у Львові, у науковий обіг не введена взагалі. У виступі на підставі музейної реєстраційно-облікової документації було реконструйовано жанрово-тематичне різноманіття книгозбірні М. Павлика. Основну увагу Чирук Є. Г. зосередила на розгляді історичних, суспільно-політичних, економічних, географічних, юридичних, педагогічних і філологічних праць, релігійних творів. У виступі було згадано також художні твори, які у бібліотеці М. Павлика були представлені жанрами епосу (романи, оповідання, новели, казки), лірики (вірші, поеми, пісні) та драми (комедії). Доповідач підсумувала, що вивчення примірників видань приватного зібрання М. Павлика має важливе значення для окреслення шляхів формування бібліотеки вченого та кола його професійних інтересів та зацікавлень, наукових та особистісних взаємин.

У доповіді «Науково-організаційна діяльність Василя Щурата в Науковому товаристві імені Шевченка» асистент кафедри бібліотекознавства і бібліографії Білоусова Роксана окреслила діяльність Василя Щурата у Науковому товаристві імені Шевченка. Розкрила ділянки роботи вченого в Товаристві, як дійсного члена Товариства і як керівника роботою Товариства загалом. Свою діяльність у Товаристві він розпочав з публікації власних праць в періодичних виданнях Товариства. Зокрема, на восьмому засіданні філологічної секції НТШ – 27 грудня 1905 р. – В. Щурат запропонував опублікувати свою працю «Грунвальдська пісня», яка пізніше викликала жваву дискусію в наукових колах серед українських та польських вчених. Будучи професором гімназії В. Щурат, як звичайний член Товариства, член Бібліографічної та Етнографічної комісій НТШ, стає головою мовної комісії. 18 лютого 1914 р. В. Щурата, проф. гімназії, обрано дійсним членом Філологічної секції Наукового товариства імені Шевченка у Львові. Цього ж року В. Щурата обрано делегатом Філологічної секції до Відділу, членом комісії для нагляду за друкарнею, секретарем секції. Всі його доповіді та виступи були опубліковані в «Записках НТШ».

В. Щурат зробив великий внесок у розбудову Товариства у повоєнний період. Протягом 1914–1917 рр. В. Щурат був делегатом Філологічної секції, а з січня 1918 р., почав виконувати обов’язки заступника голови Товариства, з 1921 р. ухвалено Головою Товариства. Після звільнення Львова В. Щурата було офіційно наділено повноваженнями заступника Відділу перед владою й налагоджувати адміністративні справи Товариства у Львові. Робота в Товаристві розпочалась з відновлення втраченого, пошкодженого під час воєнних дій майна, відновлена наукова та видавнича діяльність Товариства.

В. Щурат був неабияким знавцем історії українського культурного руху в Галичині першої половини XIX ст. Його перу належить багато статей, що висвітлюють різні моменти з розвитку громадської думки, культури й літератури в Західній Україні.

У ряді статей В. Щурат займається вивченням діяльності і творчості представників культури й літератури в Західній Україні — А. Могильницького, Д. Зубрицького, Г. Ількевича, М. Устияновича та ін.

Центральним і основним літературознавчим питанням, яке постійно приковувало увагу В. Щурата, було дослідження життя і творчості Т. Г. Шевченка.

Сирота Лілія, к. філол. н., асистент кафедри бібліотекознавства і бібліографії виголосила доповідь на тему: "Західноукраїнська літературно-художня книга 1900–1914 рр. у фондах Наукової бібліотеки ЛНУ імені Івана Франка". На початку виступу зазначено, що західноукраїнська літературно-художня книга загалом і 1900 – 1914 рр. зокрема цілісно не досліджувалася. Далі Л. Б. Сирота коротко охарактеризувала стан видавничої справи зазначеного періоду, навела статистику тогочасної друкованої продукції. Основну частину виступу присвячено аналізу книжкових зібрань, які від початку ХХ ст. зберігаються у відділі рукописних, стародрукованих і рідкісних видань ім. Ф. Максименка та головному книгосховищі Наукової бібліотеки ЛНУ ім. І. Франка. Доповідач охарактеризувала книжкові колекції М. Возняка, В. Вуйцика та ін., у яких знаходяться видання 1900 – 1914 рр. Повідомлено, що відомі громадські діячі, серед яких С. Давимука, Я. Голуб, передали Науковій бібліотеці книги початку ХХ ст. Особливу увагу було звернено на зібрання колишнього «спецфонду». Підсумовуючи, Л. Б. Сирота зазначила, що у фондах бібліотеки ЛНУ ім. І. Франка присутня майже вся літературно-художня друкована продукція Західної України 1900–1914 рр.

Труш Володимир, ст. викл. кафедри бібліотекознавства і бібліографії виголосив доповідь на тему: «Бібліотечна діяльність Іларіона Свєнціцького».

У доповіді досліджено діяльність Іларіона Свєнціцького при упорядкуванні приватної книгозбірні Антона Петрушевича, бібліотеки Народного Дому, бібліотеки НТШ та при формуванні книгозбірні Національного музею у Львові. Ці матеріали лягли в основу численних бібліографічних праць, що стали підґрунтям для теоретичних розвідок науковця щодо становлення та розвитку українського бібліотекознавства. Як наслідок, І. Свєнціцького обрали головою Київської бібліографічної комісії та єдиним делегатом від України на Міжнародний конгрес бібліотекознавців у Римі 1929 року. Водночас у розвідці об’єктом аналізу стали й три публікації І. Свєнціцького про тенденції розвитку світового бібліотекознавства із проекцією на українське.

Демчук Наталія, к. філол. н., доцент кафедри бібліотекознавства і бібліографії виголосила доповідь на тему: «Особливості методики викладання дисциплін бібліопсихологічного циклу для студентів книгознавчих спеціальностей вищих навчальних закладів». Доповідач наголосила, що методика викладання складних синтетичних дисциплін, об’єктом вивчення яких є комплексні явища та процеси, а завданнями – формування цілісного професійного світогляду, передбачає використання складних специфічних прийомів і освітніх концепцій. Підготовка спеціалістів системи документних комунікацій потребує залучення щонайширшого кола теорій сучасного книгознавства. Бібліопсихологічний цикл у цій системі представлений різними дисциплінами, що, відповідно мають різні завдання та методи вивчення.

Так, доцент кафедри видавничої справи та редагування Василь Іванович Теремко – укладач робочої навчальної програми дисципліни «Видавничий вимір читання», яку викладають для студентів спеціальності 6.030303 («Видавнича справа та редагування») Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Інститут журналістики, зазначає, що студент, опанувавши відповідними знаннями, повинен знати: «психологічні закономірності читання; соціопсихологічні характеристики homo legens», й пропонує для вивчення цієї дисципліни такі методи: «пізнавальний, евристичний, когнітивний, аналітичний, експериментальний, діагностичний; творчий семінар, дискусія, «інтелектуальний штурм», моделювання ситуацій, ситуаційні вправи», натомість методами оцінювання – «тестові завдання, експертні оцінювання, співбесіди, контрольний практикум, залік». Доцент цієї ж кафедри Марина Іванівна Сенченко – укладач робочої навчальної програми «Психологічні закономірності творення книги», яку викладають для студентів спеціальності 7.03030301 – видавнича справа та редагування Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Інститут журналістики, (Кафедра видавничої справи та редагування), предмет дисципліни окреслює як «функціонування книги як складного соціально-психологічного явища у системі «автор – редактор – читач», психологія читання, мета – ознайомити студентів з основами бібліопсихології (психології книжкової справи), навчити застосовувати бібліопсихологічну теорію у редакційно-видавничій практиці (під час формування редакційного портфеля, редагування рукописів, прогнозування можливих впливів книги як засобу комунікації на потенційного читача). Автор пропонує розподілити дисципліну за двома змістовими модулями, а саме: «Психологія редакторського читання та книжкового впливу» та «Методологія психолого-соціологічних досліджень читацької аудиторії». Загалом цими двома програмами представлені дві основні концепції вивчення дисциплін бібліопсихологічного циклу. Зокрема, по-перше, необхідність застосування специфічних методів її вивчення та оцінювання знань, по-друге, позиціонування бібліопсихології як наукової та навчальної дисципліни власне прикладного характеру.

Грицай Оксана, завідувач відділу навчальної літератури Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка виголосила доповідь на тему: «Кадрова політика Наукової бібліотеки Львівського університету імені Івана Франка у 70-80-х роках ХХ ст». Розвиток цілей і завдань установи значною мірою визначається її кадровим складом. Кадрова політика – це сукупність принципів, методів та форм організаційного механізму з формування, відтворення, розвитку та використання персоналу, створення оптимальних умов праці, її мотивації та стимулювання, визначає лінію і принципові настанови в роботі з персоналом на перспективу.

Штат бібліотеки протягом 70-80-х років поступово збільшувався від 91 працівника у 1970 р. до 110 працівників у 1989 р. Бібліотеку очолювала директор, заслужений працівник культури УРСР Потайчук Віра Констянтинівна із адміністрацією, в яку входив заступник директора з наукової роботи та заступник директора з господарської роботи (з 1979 р.). До 1985 р. керівником НБ була Потайчук В. К., яка передала своє керівництво Марченкові Лідії Степанівні (1985-1986), пізніше заступнику директора із в.о. директора НБ Талантовій Г. К. (02.1986-08.1987), а у серпні 1987 р. бібліотеку очолив Мирон Дмитрович Божко.

В штаті бібліотеки було передбачено такі основні посади: головні бібліографи (2-3 од.), головні бібліотекарі (2-5 од.), старші бібліографи (3-5 од.), старші бібліотекарі (17-30 од.), бібліографи (2-4 од.), бібліотекарі (30-40 од.), редактор (1-2 од.), старший редактор (1 од.) тощо. Із розширенням структури бібліотеки також збільшувався штат завідувачів відділами – у 1970 р. – 6 од., а у 1989 р. – 13 од. На початку 70-х рр. в складі персоналу входили такі дві посади, які не відповідають штату сьогоднішнього часу, як електрофотограф (1 од.) та 2 од. помічника бібліотекаря.

Цікаві зміни відбувалися і в складі працівників за освітою. Стала тенденція до зростання працівників у штаті бібліотеки із вищою освітою, в т.ч. спеціальною – 15-19 од. із вищою спеціальною та 36-46 од. із вищою освітою. З 1970 р. по 1974 р. у бібліотеці працює кілька людей із неповною середньою освітою та 12-30 людей із середньою освітою, які в подальшому здобували фахову підготовку.

Простеживши склад працівників НБ за віковими категоріями, можна зробити висновок, що колектив бібліотеки був переважно молодий – основна частина це працівники від 20-ти до 40-ка років, середній вік бібліотекарів 35 років. Старших 55-ти в бібліотеці працювала четверта частина від усього штату – 12-16 од.

Значна увага приділялася партійній приналежності. Щорічно для підвищення ідейно-теоретичного рівня для працівників проводилися семінари, конференції тощо. Залучалися до проведення працівники бібліотеки, які мали профільну освіту та великий досвід роботи, викладачі університету, запрошені. У 1981 р. 5 членів колективу навчалися на вечірніх курсах марксизму-ленінізму при Львівському міськомі партії (Соколюк Л. Г. та Прокоф'єва Г. В. в цьому році закінчили навчання).

Система підвищення кваліфікації колективу включала, крім політзанять, методичних семінарів, конференцій і відрядження у вузівські бібліотеки всього колишнього Радянського Союзу – Москву, Ленінград, Новосибірськ (Росія), Ригу (Латвія), Тарту (Естонія), Кишинів (Молдавія), а також по містах України – Київ, Ужгород, Полтаву, Одесу, Харків тощо.

Обов'язком працівників Наукової бібліотеки була участь у так званих п'ятирічках, які проводилися згідно “Положению о социалистическом соревновании в НБ Львовского университета“. Контроль за виконання соцзмагання було покладено на комісію із 13 осіб, в склад якої входили представники всіх підрозділів бібліотеки, партійні, комсомольські та профсоюзні організації. Змагання проходило за двома формами: колективне, на звання “Лучший отдел библиотеки“ та індивідуальне, де враховувалися особисті творчі плани та соцзобов'язання. Переможців нагороджували почесними грамотами та грошовими преміями. Дружня робота колективу під керівництвом адміністрації, партійної і профспілкової організації дала можливість у 1972 р. НБ ввійти в число переможців соціалістичного змагання на честь 50-річчя утворенню СРСР. Бібліотека та її директор В. К. Потайчук були нагородженні грамотами МВССО УРСР. Грамотами Обласної ради профспілок (Облпрофсовета) нагороджено 5 працівників (Аблікова Г.О., Кутик В.Н., Максименко Ф.П., Метельницька Г.М., Храмович К.С.), грамотами обласного відділу культури – Потайчук В.К., Кутик В.Н., Максименко Ф.П.

Кадрова політика радянського періоду, зокрема досліджуваних 70-80-х рр. ХХ ст., змінила образ бібліотекаря його професійні та етичні якості, на політично заангажованого об’єкта комуністичного суспільства. З одного боку, запровадження цензури у бібліотечну діяльність сприяло перетворенню бібліотек з інформаційної установи у заклади політосвіти. Робота бібліотеки велася під суворим наглядом партійної та профспілкової організацій, які особливої уваги надавали контролю за проведенням акцій на підтримку державної політики, наприклад, пропаганді матеріалів до річниць з дня народження Леніна, проведення соціалістичних змагань (т. зв. п’ятирічок), заходів з нагоди скликання з’їздів КПРС тощо.

Ястремська Людмила, директор бібліотеки Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв» виступила із доповіддю на тему: «Робота бібліотеки Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв на допомогу навчальному процесу і науковій діяльності».

Пугач Любов, ст. викл. кафедри бібліотекознавства і бібліографії виголосила доповідь на тему: «Іван Наумович – організатор науково-просвітницького руху». Ідея створення та відповідно першим головою Товариства імені Михайла Качковського був Іван Наумович, його заступником – Михайло Білоус, секретарем – Іларіон Шушковський. Власне, організація видавничої діяльності Товариства пов’язане з цим іменем. Першим місцем праці було м. Городок поблизу Львова. Активно займався громадськими справами, організовував допомогові каси, різноманітні товариства, писав статті для львівського часопису «Слово», був членом товариства «Руська рада» і «Галицько-руська матиця». Іван Наумович активно співпрацював з газетою для народу «Дім і школа» за редакцією І. Гушалевича. Однак, це видання не задовольняло вповні потреби народу. Він звернувся у товариство «Галицько-руська матиця» з пропозицією видавати новий популярний часопис, для якого він склав програму. Згодом, цю програму він зреалізував, видаючи журнал «Наука». Головним подвигом усього життя Івана Наумовича стало видання просвітницького часопису «Наука» – видання Товариства імені Михайла Качковського, що виходило у Львові впродовж 16 років спочатку як ілюстрований місячник, потім – як інформаційний квартальник (з 1929 до 1935 рр.), а в останні роки, як місячне видання «Народної бібліотеки», де публікувалися значна кількість матеріалів І. Наумовича, а саме: матеріали церковно-релігійної, історико-культурної, морально-культурної, морально-етичної, пізнавальні статті, у яких популяризувалися досягнення багатьох галузей науки, художніх творів, зокрема повістей, оповідань, віршів, казок. Кредом усього життя І. Наумовича було навчання. Любов Пугач завершила доповідь словами Івана Наумовича: «Наука, любі браття, безконечна, як Господь Бог безконечний. Вона така, як те безконечне глибоке море, що його ніхто не може вичерпати……. І будемо черпати, будемо писати, доки будемо жити та поки здужаєм».